Від серця до серця

1 жовтня 2016 року — Міжнародний день людей похилого віку. Учні ліцейних 11-А (класний керівник — Гончарук Наталія Леонідівна) та 10-В (класний керівник — Кобець Наталія Григорівна) класів напередодні свята відвідали Луцький геріатричний пансіонат (для людей похилого віку з особливими потребами).

Сповнені враженнями й емоціями ліцеїсти поділилися своїми роздумами:

Сорочук Максим (10-В)

Побували в реабілітаційному центрі для людей похилого віку. Привітали їх із святом. Усі, кого ми зустріли, були нам раді.

Мельничук Софія (10-В)

Люди тут дуже добрі. Ми пригощали їх солодощами, а вони раділи, що ми про них піклуємося та не забуваємо. Багато емоцій: радість і смуток. Радість, адже зазираєш в очі людей, які щасливі. Смуток, адже ці люди самотні. Я задумалася над своїм майбутнім.

Гелюта Софія (10-В)

Хотілося допомогти всім, хто не може ходити. Поважаю людей, які не змирилися. На мою думку, слід цінувати піклування батьків. А в майбутньому турбуватися про них.

Литвинюк Мар’яна (10-В)

Перше враження: мене здивували люди, добрі й привітні. Вони радіють кожному дню, намагаються не показувати, що сумують за життям, яке проминуло. Хотілося б, щоб у нашій країні не було бездушних людей, які відмовляються від своїх батьків та дітей.

Мефанік Анастасія (10-В)

Мене вразив оптимізм жінки-спортсменки. Їй важко рухатися, та вона не втрачає жаги до життя. Хтось знаходить друзів, хтось — підтримку. Не слід відрікатися від своїх близьких і рідних.

Лучковська Софія (10-В)

Ми пригощали наших нових знайомих солодощами, вітали зі святом, бажали щасливого дня. Вирішили з ними сфотографуватися. На пам'ять.

Турковець Владислава, Смолярчук Соломія (11-А)

Вразили історії людей, які проживають у геріатричному будинку. Ми повинні цінувати кожен момент свого життя, радіти тому, що маємо. Адже це – справжній скарб.

Сура Роман (11-А)

Потрібно цінувати своїх батьків, які виростили нас, любили. Слід цінувати життя, не марнувати його. Усміхатися кожній його сонячній хвилині.

3 жовтня 2016 року — Всесвітній день посмішки. Вихованці ліцею подарували посмішки своїх сердець людям, з якими зустрілися вперше. Поєдналися два покоління, й розтанула душевна крига, а юнь доторкнулася до вічності.